Метки: , , , , , , , , , , ,

Повідомлення з тегами ‘Шевчик’

Комітет Верховної Ради України

Пятница, Февраль 3rd, 2012
 Копія : Комітет   Верховної  Ради  України /для редакції/
 з  питань  екологічної      політики,
    природокористування    та   
 ліквідації  наслідків заліснення 
спепів отриманих нами в спадок.

Проект
Долинського територіального підрозділу.
Долинський регіон територія Якісної екології,
 для збереження плодючості 
наших степових земель...

Чому ми проти заліснення степу?

12/05/2009 - 1520 перегл.

Ряд общественных, природоохранных организаций Украины развертывают компанию «Сохраним украинскую степь», которая прямо затрагивает лесоводов, в частности ставит под сомнение обоснованность планов залесения, узаконенных государственной программой «Леса Украины». Сегодня мы разместим на сайте информацию о компании и ее первых практических шагах. На данном этапе,  мы уклонимся от каких-либо оценок и комментарий, так как уже изложили свою позицию в статьях «Лесоразведение в Украине: факты и иллюзии», «Степное лесовыращивание в Украине: история проблемы, перспективы», «До проблеми оптимізації лісистості в Україні», которые размещены на нашем сайте, а также в материалах, переданных руководству Госкомлесхоза. М.Попков

1. Переважну частину території України займають Степова зона і Лісостеп. В цей же час, переважна більшість існуючих в Україні національних природних парків і заповідників доволі щільно зосереджується в Карпатах, Криму та Поліссі. Очевидно, що подальше розширення мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України можливе лише за двох умов: а) створення великої кількості дрібних заповідних територій місцевого значення і б) активному заповіданні у Степу та Лісостепу. А розширювати мережу ПЗФ, сенс є, оскільки зараз частка заповідності України становить трохи менше 5% від загальної площі країни. При цьому, саме ПЗФ місцевого значення (заказники, пам’ятки природи тощо) складають основну його долю. Без них, Україні ніколи не досягти європейських показників заповідності (12-15%).

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

4 листопада 2008 року з’явився Указ Президента України №995/2008 «Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України», І ця, здавалось би природоохоронна ініціатива, вступає в грубий конфлікт з намірами розвитку мережі ПЗФ центрального, південного і східного регіонів України, і цей конфлікт в першу чергу загрожує саме залишкам степових біотопів.

Згідно з ч.1 Указу, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розробку і затвердження нових показників лісистості України (20%) і план заходів по створенню нових лісів на землях запасу, деградованих та малопродуктивних землях. Ч.2. Указу доручає обласним адміністраціям виявити ці самі «деградовані, малопродуктивні і інші» землі, які на їхню власну думку доцільно заліснити і забезпечити їх надання під подальше заліснення. Крім того, місцева влада отримує завдання розробити масові заходи щодо заліснення. Оперуючи суто лісівничими поняттями, Указ не передбачає розділення територій, непридатних для сільськогосподарського використання на степи і дійсно деградовані агроугіддя, що потребують виключення з сільськогосподарського виробництва. Таке ділення не передбачається і законодавством у сфері агрополітики. І це зрозуміло – ні лісникам, ні аграріям степові схили і балки ні до чого. А заступитись за них, поки вони не заповідані, нікому.

Розорана цілина

Виконуючи згаданий вище Указ Президента, Держкомлісгосп України своїм наказом №371 від 29.12.2008 затвердив показники оптимальної лісиситості, в яких вказана площа для кожної з областей України, яка має бути насильно заліснена. І коли для північних (поліських) областей і Карпатського регіону ці показники практично не змінюються, то в південних областях його планують збільшити практично вдвічі. Варто відзначити також, що й ті ліси, які зараз існують на території українського півдня, це штучні насадження, що не мають жодного відношення до поняття «ліс». Деякі області вже зараз почали завзято виконувати такі необдумані установки «зверху». Тільки в Луганській області планується заліснити до 100 000 гектарів земель, переважно зайнятих степами.
Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України (деякі області – до 90-95%), має дуже невелику частку земель, які досі зберегли природні екосистеми. Саме ці фрагменти на даний момент є останніми резерватами збереження всього степового біорізноманіття країни. Наразі, такими перлинами лишаються степові балки, яри і схили по берегах степових річок, які ще подекуди зберігаються поміж орних сільгоспугідь. Саме ці об’єкти (і, зрозуміло – інших просто не існує), повинні стати мережею перспективних природно-заповідних територій місцевого значення і каркасом екологічної мережі всього степового регіону.

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

В той самий час, саме ці території, будучи в прямому сенсі «незручними» для орного землеробства, повинні стати полігоном для заліснення. І знову ж таки – інших земель для цих цілей просто немає. Причина цьому – не якась примарна особлива придатність степових схилів для ведення лісового господарства, а відсутність на їх території активних землекористувачів. Кожній з областей простіше розширити лісові площі за рахунок степових «клаптиків», уникаючи погодження землевідведень з користувачами.

Але, як вже було сказано, саме ці території – останнє місце, де збереглись всі види занесених до Червоної книги України рослин і тварин, які характерні для степових біотопів. Ніде, крім цих останніх залишків степу, вони існувати не можуть. Такий стан справ грубо порушує Закон України «Про Червону книгу України» і низку міжнародних природоохоронних конвенцій, зокрема Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення місць існування видів, охоронюваних нею. Степові балки зберігають десятки таких видів.

Теоретично, при виборі ділянок для заліснення, можна було б проводити їх оцінку по типу «степ – не степ»; а оскільки діагноз «степ» практично гарантував би присутність на ділянці «червонокнижних» і «бернських» видів, то ці території можна було б одразу включати до переліків перспективних для заповідання. Це було б дійсно дуже зручно і корисно для всіх — перевірили ділянки: «степ» — в ПЗФ, «не степ» — під заліснення. Але, на жаль, так не виходить. І хоча державні плани заліснення грубо протирічать державним планам заповідання, конфлікт поки ніхто вирішувати не збирається.

Степовий ″ліс″

Так, вже зараз відомо, що Кіровоградською ОДА підписано розпорядження про створення лісових насаджень на території області, і значна їх частина планується створити на території трьох південних районів області — Компаніївський, Долинський, Новоукраїнський, де землі запасу представлені переважно степовими балками. В Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових урочищ! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року.

Вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до Указу Президента України від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України» в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані;
- інціювати доручення Президента України Раді Міністрів АР Крим, місцевим адміністраціям заборонити надавати під заліснення землі запасу, зайняті степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення;

2. Окрім сказано вище, відомі спроби заліснення вже існуючих природно-заповідних територій. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядається контролюючими органами. Такі дії є прямим порушенням норм Кримінального кодексу України. Але за такі порушення досі не відомі прецеденти порушення карних справ.

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

На жаль, більшість природно-заповідних об*єктів України наразі не винесені в натуру. Про це наголошувалось громадськими і науковими організаціями та навіть у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та №14/2 «Про рекомендації комітетських слухань «Природно-заповіlний фонд України: стан та перспективи розвитку» від 21.05.2008 р. Проте більшість заповідних територій Україні досі не винесені в натуру. А це значить, що існує велика імовірність випадкового надання під заліснення їхніх територій, оскільки землі невинесених в натуру ПЗФ не включені до Державного земельного кадастру.

Вважаємо, що необхідно:
- зупиненити роботи по визначенню ділянок, що будуть надані під заліснення до моменту засвершення робіт по винеченню в натуру меж земель природно-заповдіного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

3.Додатковою проблемою є те, що заліснення степових балок згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (пп.26, 29) може класифікуватись як природоохоронний захід. Таким чином, заліснення залишків степу не лише є законним заходом а і може бути назване заходом природоохоронним (тобто фінансуватись з державного фонду охорони навколишнього природного середовища!).

Вважаємо, що необхідно:
- виключити пункти 26 і 29 з переліку приордоохоронних заходів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів»;

4. При передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. До розгляду доцільності та припустимості заліснення не залучаються фахівці зоологи та ботаніки, що можуть засвідчити наявність або відсутність на ділянці видів тварин та рослин, що знаходяться під охороною. Ніхто також не звертається до бази даних Державних кадастрів тваринного та рослинного світу. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди України у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди. Проте відсутність прямої заборони погоджувати заліснення степів дозволяє Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у областях погоджувати такі землевідведення.

Вважаємо, що необхідно
- внести зміни до «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок» в частині запровадження обов*язкового дослідження наявності степових природних комплексів і охоронюваних видів на ділянках, що розглядаються як перспективні для заліснення та унеможливлення погодження органами Мінприроди тих ділянок, що мають природну цінність;

5. Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини.

У випадку із степовими балками, лісники вбивають відразу «двох зайців» — забирають собі не потрібні «низькопродуктивні» і дешеві землі і збільшують площу «лісу». Є і третій «заєць», скоріше навіть не «заєць» а ціла «золота качка». Як правило, «степові» ліси у нас саджають шляхом розорювання степу і «втикання» у ріллю жалюгідних саджанців, або й взагалі – шляхом посипання тієї ріллі жолудями. Жоден ліс в таких умовах рости не стане. Тож гроші на його перепосадку можна буде просити з держбюджету щорічно! Швидше за все, це і є основна задача, яку переслідують лісники при виборі пріоритетними для заліснення саме степових областей.

В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.

Автор:
Источник: Степи України, 19.04. 2009


				

Украина будет…

Понедельник, Январь 30th, 2012

Несомненно, прошедший год войдет в историю развития нашей проектно-строительной отрасли как год принятия Закона Украины «Про регулирование градостроительной деятельности». Этот Закон ставит все градостроительство страны на принципиально новую основу, приближающуюся к международным стандартам. Это определенно является его сильной стороной. Однако имплементация нового Закона как правового акта в градостроительную практику требует решения двух групп важнейших проблем, поскольку он, в значительной своей части, не является законом прямого действия.

Андрей Малафеев, глава наблюдательного совета «Институт Городского Гражданского Проектирования» для UBR.UA

 

Две группы вопросов: 

 

Внедрение нового Закона в градостроительную практику требует решения двух групп важнейших проблем. Первая группа вопросов, связана с разработкой нескольких десятков подзаконных актов. Часть из них подлежит утверждению Кабинетом Министров, часть – Минрегионстроем. По сути, речь идет о замене действующих нормативных документов ‒ положений, инструкций и т.п. То есть о разработке принципиально новых нормативных актов, обеспечивающих воплощение Закона в жизнь. Задача эта успешно решается.

Что касается второй группы, то здесь просматриваются весьма серьезные проблемы. Речь идет о вопросах, связанных с разработкой новых и корректировкой действующих генеральных планов, а также внедрением принципиально новых, доселе практически не имеющих аналогов в отечественной практике видов градостроительной документации и инструментов регулирования градостроительной деятельности – зонинга, градостроительного кадастра, плана земельно-хозяйственного устройства населенного пункта, градостроительного мониторинга.

Эти документы вместе с генеральными планами населенных пунктов теперь должны прийти на смену главному исходному разрешительному документу – градостроительным условиям и ограничениям (ГУО) застройки земельного участка.

Генеральным планам — бессрочный статус

В прошлом генеральные планы населенных мест Украины рассчитывались на двадцатилетний период. Абсолютное их большинство было разработано в лучшем случае в начале 90-х годов прошлого века без учета современных земельных правоотношений и форм собственности. Что касается полноценного зонинга, градостроительного кадастра и мониторинга, то эти документы и процедуры, в современном понимании, в нашей стране вообще отсутствуют как класс. А делать их надо и, как можно скорей.

В такой ситуации, чтобы не потерять управляемость процессами, Законом предусматривается придать генеральным планам бессрочный статус. А изменение в них вносить не чаще, чем раз в 5 лет. Это, однако, ни в коем случае не снимает с повестки дня приведение действующих генеральных планов к реалиям современных земельных и имущественных отношений. Так или иначе, все генеральные планы в ближайшие годы необходимо скорректировать.

Чтобы оценить масштабы предстоящей в этой области работы, напомним, что сегодня в Украине существует 459 городов, 885 поселков городского типа и около 28,5 тыс. сел.

Учитывая, что финансирование таких работ, согласно Закону, должно осуществляться преимущественно за счет средств местных бюджетов, становится очевидным, что сегодня трудно спрогнозировать реальные сроки их осуществления.

Что же касается разработки и внедрения зонинга, градостроительного кадастра и системы градостроительного мониторинга, то для них еще нужно создать нормативно-методическую и программно-техническую базу, сформировать соответствующие службы на местах, отработать регламенты этих работ. Связанные с этим суммарные затраты пока трудно оценить.

Кадры решают все

Реализация этих задач упирается не только и не столько в проблемы финансовые и организационные, сколько в кадровые. К сожалению, в последнее десятилетие в стране практически развалилась система градостроительного проектирования. Из этой отрасли ушли старые квалифицированные специалисты, а молодые в связи с отсутствием спроса не пришли.

Какие-то кадры еще сохранились в крупнейших городах. Но таких людей определенно нет даже в большинстве областных центров. Их практически нет и в абсолютном большинстве областных и городских управлений или отделов, ведающих вопросами градостроительсва и архитектуры, не говоря уже об уровне сельских административных районов. Так что придется начинать «с чистого листа». Реально оценивая состояние дел можно предположить, что на это потребуется не один год.

В таких условиях, по-видимому, целесообразно сегодня разработать и принять временные переходные положения, обеспечивающие в отсутствие современных генпланов, зонинга, градостроительного кадастра и мониторинга, в большинстве населенных пунктов, системное планомерное регулирование градостроительного процесса с соблюдением духа и буквы нового Закона.

Наказ № 22 (П)

Вторник, Январь 24th, 2012

«Криворізьке міське об’єднання патріотів України»
Легалізовано за № 149 від 22 квітня 2010р. м. Кривий Ріг.
50053, м. Кривий Ріг, вул. Зореносна 8А, тел. (О56) 401-71-15
e-mail: zovtneva@meta.ua, www: kmop.org.ua.

24.01.12. Вих. № 22 (П) 

Наказ

 

Згідно плану роботи ГО КМОПУ на 2012 р., з метою підготовки організації до виборів всіх рівнів, наказую призначити офіс-координатора 5л.1ф, керівника Недайводського територіального підрозділу Дьякову С.В. відповідальною за координацію співпраці ГО КМОПУ та КМО ВО «Батьківщина»

Канцелярії ГО КМОПУ підготувати всі необхідні документи.

 

 

Виконавчий директор ГО КМОПУ                                                             Плюта В.А.

Захистимо землі територіальної громади!

Понедельник, Май 23rd, 2011

21.05.11. в сквері, що за палацом культури ім. Артема, відбулися збори громадян міста та представників більше чим десятка громадських організацій. На зборами було представлено незгоду громадян міста відносно намірів уряду дозволити продаж земель територіальної громади без згоди останніх.
На цих зборах було створено ініціативну группу, що складається з двухсот чоловік та затверджено керівний склад ініціативної групи: Вернигор, Шевчик, Рульова.
Канцелярія ГО КМОПУ