Метки: , , , , , , , , , , ,

Повідомлення з тегами ‘Кучерук’

Перемога депутата!

Пятница, Февраль 3rd, 2012

До Криворізького районного суду Дніпропетровської області 13 грудня 2011 року звернулась громадянка Дьякова Світлана Вікторівна з заявою про забезпечення позову по справі за позовом Дьякової С.В. до ТОВ «Граніт Групп» та Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки не дійсним. В цій заяві вона просила винести ухвалу про забезпечення позовних вимог шляхом заборони ТОВ «Граніт Групп» вчиняти будь які дії по розробці гранітного кар’єру на територіях Недайводської та Лозуватської сільських рад, а саме заборонити зняття, перенесення грунту на орендованій земельній ділянці, проводити вибухові роботи на земельній ділянці, розміщати машини, техніку, яка використовується в роботах по розробці гранітного кар’єру.

Суддя Бондарчук Г.Д. розглянувши заяву про забезпечення позову встановив, що «…заявлені заявницею види забезпечення позову, є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, що унеможливлює вирішення питання про забезпечення позову та подальше виконання ухвали суду». Та ухвалив: «Заяву Дьякової С.В. про забезпечення позову – повернути заявнику».

На ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року Дьяковою С.В. була направлена апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якій пояснила, що «…Не враховано судом при постановлені ухвали про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову і причини забезпечення позову, а саме здійснення ТОВ «Граніт Групп» робіт по розробці гранітного кар’єру, зняття, знесення ґрунтового покрову без спеціального дозволу. Розробка гранітного кар’єру призводить до порушення цілісності ґрунтового покриву, його зняття, знесення зелених насаджень в тому числі і тих, які занесені до Червоної книги, Світового червоного списку, Європейського червоного списку…». Просила скасувати ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року та постановити нову ухвалу якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

02.02.2012 року було проведено судове засідання в Апеляційному суді Дніпропетровської області, яким було задоволено в повному обсязі апеляційну скаргу Дьякової С.В. про забезпечення позову.

 

Ця маленька приємна новина повинна бути початком великої перемоги справедливості!

Комітет Верховної Ради України

Пятница, Февраль 3rd, 2012
 Копія : Комітет   Верховної  Ради  України /для редакції/
 з  питань  екологічної      політики,
    природокористування    та   
 ліквідації  наслідків заліснення 
спепів отриманих нами в спадок.

Проект
Долинського територіального підрозділу.
Долинський регіон територія Якісної екології,
 для збереження плодючості 
наших степових земель...

Чому ми проти заліснення степу?

12/05/2009 - 1520 перегл.

Ряд общественных, природоохранных организаций Украины развертывают компанию «Сохраним украинскую степь», которая прямо затрагивает лесоводов, в частности ставит под сомнение обоснованность планов залесения, узаконенных государственной программой «Леса Украины». Сегодня мы разместим на сайте информацию о компании и ее первых практических шагах. На данном этапе,  мы уклонимся от каких-либо оценок и комментарий, так как уже изложили свою позицию в статьях «Лесоразведение в Украине: факты и иллюзии», «Степное лесовыращивание в Украине: история проблемы, перспективы», «До проблеми оптимізації лісистості в Україні», которые размещены на нашем сайте, а также в материалах, переданных руководству Госкомлесхоза. М.Попков

1. Переважну частину території України займають Степова зона і Лісостеп. В цей же час, переважна більшість існуючих в Україні національних природних парків і заповідників доволі щільно зосереджується в Карпатах, Криму та Поліссі. Очевидно, що подальше розширення мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України можливе лише за двох умов: а) створення великої кількості дрібних заповідних територій місцевого значення і б) активному заповіданні у Степу та Лісостепу. А розширювати мережу ПЗФ, сенс є, оскільки зараз частка заповідності України становить трохи менше 5% від загальної площі країни. При цьому, саме ПЗФ місцевого значення (заказники, пам’ятки природи тощо) складають основну його долю. Без них, Україні ніколи не досягти європейських показників заповідності (12-15%).

Ковила в Молочанських балках (Запорізька обл.)

4 листопада 2008 року з’явився Указ Президента України №995/2008 «Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України», І ця, здавалось би природоохоронна ініціатива, вступає в грубий конфлікт з намірами розвитку мережі ПЗФ центрального, південного і східного регіонів України, і цей конфлікт в першу чергу загрожує саме залишкам степових біотопів.

Згідно з ч.1 Указу, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розробку і затвердження нових показників лісистості України (20%) і план заходів по створенню нових лісів на землях запасу, деградованих та малопродуктивних землях. Ч.2. Указу доручає обласним адміністраціям виявити ці самі «деградовані, малопродуктивні і інші» землі, які на їхню власну думку доцільно заліснити і забезпечити їх надання під подальше заліснення. Крім того, місцева влада отримує завдання розробити масові заходи щодо заліснення. Оперуючи суто лісівничими поняттями, Указ не передбачає розділення територій, непридатних для сільськогосподарського використання на степи і дійсно деградовані агроугіддя, що потребують виключення з сільськогосподарського виробництва. Таке ділення не передбачається і законодавством у сфері агрополітики. І це зрозуміло – ні лісникам, ні аграріям степові схили і балки ні до чого. А заступитись за них, поки вони не заповідані, нікому.

Розорана цілина

Виконуючи згаданий вище Указ Президента, Держкомлісгосп України своїм наказом №371 від 29.12.2008 затвердив показники оптимальної лісиситості, в яких вказана площа для кожної з областей України, яка має бути насильно заліснена. І коли для північних (поліських) областей і Карпатського регіону ці показники практично не змінюються, то в південних областях його планують збільшити практично вдвічі. Варто відзначити також, що й ті ліси, які зараз існують на території українського півдня, це штучні насадження, що не мають жодного відношення до поняття «ліс». Деякі області вже зараз почали завзято виконувати такі необдумані установки «зверху». Тільки в Луганській області планується заліснити до 100 000 гектарів земель, переважно зайнятих степами.
Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України (деякі області – до 90-95%), має дуже невелику частку земель, які досі зберегли природні екосистеми. Саме ці фрагменти на даний момент є останніми резерватами збереження всього степового біорізноманіття країни. Наразі, такими перлинами лишаються степові балки, яри і схили по берегах степових річок, які ще подекуди зберігаються поміж орних сільгоспугідь. Саме ці об’єкти (і, зрозуміло – інших просто не існує), повинні стати мережею перспективних природно-заповідних територій місцевого значення і каркасом екологічної мережі всього степового регіону.

Степ, розораний під заліснення у Токмацькому районі

В той самий час, саме ці території, будучи в прямому сенсі «незручними» для орного землеробства, повинні стати полігоном для заліснення. І знову ж таки – інших земель для цих цілей просто немає. Причина цьому – не якась примарна особлива придатність степових схилів для ведення лісового господарства, а відсутність на їх території активних землекористувачів. Кожній з областей простіше розширити лісові площі за рахунок степових «клаптиків», уникаючи погодження землевідведень з користувачами.

Але, як вже було сказано, саме ці території – останнє місце, де збереглись всі види занесених до Червоної книги України рослин і тварин, які характерні для степових біотопів. Ніде, крім цих останніх залишків степу, вони існувати не можуть. Такий стан справ грубо порушує Закон України «Про Червону книгу України» і низку міжнародних природоохоронних конвенцій, зокрема Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка прямо забороняє нищення місць існування видів, охоронюваних нею. Степові балки зберігають десятки таких видів.

Теоретично, при виборі ділянок для заліснення, можна було б проводити їх оцінку по типу «степ – не степ»; а оскільки діагноз «степ» практично гарантував би присутність на ділянці «червонокнижних» і «бернських» видів, то ці території можна було б одразу включати до переліків перспективних для заповідання. Це було б дійсно дуже зручно і корисно для всіх — перевірили ділянки: «степ» — в ПЗФ, «не степ» — під заліснення. Але, на жаль, так не виходить. І хоча державні плани заліснення грубо протирічать державним планам заповідання, конфлікт поки ніхто вирішувати не збирається.

Степовий ″ліс″

Так, вже зараз відомо, що Кіровоградською ОДА підписано розпорядження про створення лісових насаджень на території області, і значна їх частина планується створити на території трьох південних районів області — Компаніївський, Долинський, Новоукраїнський, де землі запасу представлені переважно степовими балками. В Луганській області до заліснення намічається до 100 000 га степових урочищ! Багато цінних природних ділянок заліснено вже цього року.

Вважаємо, що необхідно:
- внести зміни до Указу Президента України від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України» в частині попередження заліснення степових територій, що знаходяться в природному стані;
- інціювати доручення Президента України Раді Міністрів АР Крим, місцевим адміністраціям заборонити надавати під заліснення землі запасу, зайняті степовою рослинністю, натомість розглядати такі ділянки як перспективну мережу об’єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення;

2. Окрім сказано вище, відомі спроби заліснення вже існуючих природно-заповідних територій. Особливо резонансною стала справа щодо заліснення території степового заказника «Заплава річки Чингул» та інших цілинних степових ділянок у Токмацькому районі Запорізької області, що вже четвертий рік поспіль безрезультатно розглядається контролюючими органами. Такі дії є прямим порушенням норм Кримінального кодексу України. Але за такі порушення досі не відомі прецеденти порушення карних справ.

Більшість степових рослин не здатні вижити після оранки

На жаль, більшість природно-заповідних об*єктів України наразі не винесені в натуру. Про це наголошувалось громадськими і науковими організаціями та навіть у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та №14/2 «Про рекомендації комітетських слухань «Природно-заповіlний фонд України: стан та перспективи розвитку» від 21.05.2008 р. Проте більшість заповідних територій Україні досі не винесені в натуру. А це значить, що існує велика імовірність випадкового надання під заліснення їхніх територій, оскільки землі невинесених в натуру ПЗФ не включені до Державного земельного кадастру.

Вважаємо, що необхідно:
- зупиненити роботи по визначенню ділянок, що будуть надані під заліснення до моменту засвершення робіт по винеченню в натуру меж земель природно-заповдіного фонду місцевого та загальнодержавного значення.

3.Додатковою проблемою є те, що заліснення степових балок згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (пп.26, 29) може класифікуватись як природоохоронний захід. Таким чином, заліснення залишків степу не лише є законним заходом а і може бути назване заходом природоохоронним (тобто фінансуватись з державного фонду охорони навколишнього природного середовища!).

Вважаємо, що необхідно:
- виключити пункти 26 і 29 з переліку приордоохоронних заходів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 17.09.1996 р. «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів»;

4. При передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів. До розгляду доцільності та припустимості заліснення не залучаються фахівці зоологи та ботаніки, що можуть засвідчити наявність або відсутність на ділянці видів тварин та рослин, що знаходяться під охороною. Ніхто також не звертається до бази даних Державних кадастрів тваринного та рослинного світу. Такі відведення ділянок погоджуються у тому числі і територіальними органами Мінприроди України у областях. Проте погодження відведення ділянок екомережі, місць зростання зникаючих рослин, які у відповідності до законодавства є перспективними для оголошення їх природно-заповідними об’єктами, є протиправною дією для територіального органу Мінприроди. Адже погодження відведення таких ділянок грубо суперечить вимогам «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок», що діє в рамках структури Мінприроди. Проте відсутність прямої заборони погоджувати заліснення степів дозволяє Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у областях погоджувати такі землевідведення.

Вважаємо, що необхідно
- внести зміни до «Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів відведення земельних ділянок» в частині запровадження обов*язкового дослідження наявності степових природних комплексів і охоронюваних видів на ділянках, що розглядаються як перспективні для заліснення та унеможливлення погодження органами Мінприроди тих ділянок, що мають природну цінність;

5. Варто додати і те, що заліснення нових територій і особливо – деградованих, забруднених та інших, малопродуктивних земель степового регіону, є складною, напрочуд працемісткою та фінансово неефективною справою. Саме на цих територіях заліснення вимагатиме найбільших фінансових та людських ресурсів, при цьому даючи найменший вихід ділової деревної сировини.

У випадку із степовими балками, лісники вбивають відразу «двох зайців» — забирають собі не потрібні «низькопродуктивні» і дешеві землі і збільшують площу «лісу». Є і третій «заєць», скоріше навіть не «заєць» а ціла «золота качка». Як правило, «степові» ліси у нас саджають шляхом розорювання степу і «втикання» у ріллю жалюгідних саджанців, або й взагалі – шляхом посипання тієї ріллі жолудями. Жоден ліс в таких умовах рости не стане. Тож гроші на його перепосадку можна буде просити з держбюджету щорічно! Швидше за все, це і є основна задача, яку переслідують лісники при виборі пріоритетними для заліснення саме степових областей.

В час економічної та фінансової кризи в Україні, така діяльність є неприпустимим та економічно необгрунтованим кроком.

Автор:
Источник: Степи України, 19.04. 2009