Метки: , , , , , , , , , , ,

Архів розділу сайту ‘№ 2 Медичний сектор ГО КМОПУ’

Д.В. Севенко Теоретичні цілі та наміри представника 31 та 32 виборчого округів

Пятница, Февраль 18th, 2011

Громадська організація

«Криворізьке міське об’єднання патріотів України»

Легалізовано за № 149 від 22 квітня 2010р.  м. Кривий Ріг.

50053, м. Кривий Ріг, вул. Зореносна 8А, тел. (О56) 409-44-94

e-mail:

kmop@3g.ua

, www: kmop.org.ua.

Медичний сектор ГО КМОПУ

Д.В.Севенко

Нєженцеву на розгляд (ДСК)

Наказ

кандидату в депутати до Верховної Ради України
 
Нам з Вами відомо, що найкращими показниками, які характеризують покращення життя населення є показники демографічної ситуації в країні.
В останні роки Україна переживає період серйозної демографічної кризи. Як Вам відомо, зараз наша держава посідає одне з останніх місць у світі за рівнем народжуваності, і водночас – має найвищі (після країн Центральної Африки) індекси смертності на 1000 населення. Свідченням низької якості медичного обслуговування є також низькі показники тривалості життя населення Криворізького регіону та високі показники дитячої смертності (10,7 померлих немовлят на 1000 народжених; цей показник більш, ніж удвічі вищий за аналогічний по країнах ЄС).

У разі, якщо ситуація не зміниться найближчим часом, демографічна криза може призвести до суттєвого зменшення працездатного населення, як наслідок – брак трудових ресурсів та глибока соціальна криза пов’язана з незадовільним станом генофонду Криворізького регіону.

Одним з чинників Основними нинішньої глибокої демографічної кризи є:

  • високий рівень смертності, поширення в регіоні соціально небезпечних хвороб (ВІЛ/СНІД, наркоманія, туберкульоз, гепатит – С, дитячий алкоголізм та інші);
  • незадовільний стан галузі охорони здоров’я;
  • відсутність належної державної підтримки здорового способу життя.

Найважливішими цілями виконання котрих ми чекаємо від Вашої роботи в Верховній Раді є підтримка законопроектів на досягнення:

Короткострокові цілі:

  • зменшення кількості людей, які знаходяться за межею бідності;
  • посилення соціальної підтримки молоді, початок реалізації програми із забезпечення молодих сімей житлом;
  • перехід до реформування системи охорони здоров’я.

Довгострокові цілі:

  • збільшення тривалості життя населення при народженні;
  • зниження рівня дитячої смертності на 1000 новонароджених;
  • динамічне зростання рівня народжуваності;
  • скорочення рівня смертності (до рівня країн — нових членів ЄС).

Наслідком реалізації цих заходів програм стане подолання демографічної кризи, забезпечення природного відтворення населення, а в перспективі – досягнення сталого демографічного розвитку.

Основними засобами здійснення прориву мають бути:

  • державна політика стимулювання народжуваності, зокрема, народження другої і третьої дитини у сім’ї;
  • системна боротьба з бідністю;
  • зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, насамперед, забезпечення молодим сім’ям належних житлових умов;
  • створення нової пенсійної системи, запровадження індивідуальних пенсійних рахунків, наближення розміру пенсій до середньої заробітної плати людини до виходу на пенсію;
  • профілактика і боротьба із соціально небезпечними хворобами (СНІД, наркоманія, туберкульоз);
  • кардинальне реформування системи охорони здоров’я, перехід до страхової медицини з одночасними гарантіями переліку якісних медичних послуг, які надаватимуться безкоштовно;
  • запровадження контролю за дотриманням екологічних нормативів та посилення відповідальності за їх порушення; гармонізація вітчизняних технічних та екологічних стандартів із стандартами країн ЄС.

Нам необхідна сучасна та доступна охорона здоров’я

Якісна та доступна охорона здоров’я включає такі цілі, як збільшення тривалості життя, розвиток інфраструктури системи охорони здоров’я, що відповідає потребам суспільства, зниження рівня захворюваності, підвищення якості медичних послуг, впровадження системи профілактики, популяризація здорового образу життя. Особлива увага – відродження системи високотехнологічної медичної допомоги по місцю проживання.

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери мають бути:

  • Міністерство охорони здоров’я України;
  • Міністерство освіти і науки України;
  • Міністерство фінансів України;
  • Міністерство економіки України;
  • Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Першочергові законопроекти мають забезпечити;

  • запровадження обов’язкового медичного страхування із збереженням чіткого переліку гарантованих державою безкоштовних медичних послуг;
  • Забезпечення кожної людини медичною страховкою незалежно від її матеріального стану. Законодавче зобов’язання купівлі страховки роботодавцем для робітників із загальним зменшенням податкового навантаження.
  • створення «соціального» ринку ліків із доступними цінами, особливо для пенсіонерів, за допомогою державного регулювання фармацевтичної сфери;
  • розширення асортименту, здешевлення та забезпечення доступності медичних товарів, які попереджають поширення інфекційних хвороб (презервативів, одноразових інструментів тощо);
  • реалізація програми «Домашній лікар» з метою розвитку системи надання медичних послуг жителям по місцю проживання;
  • створення та удосконалення роботи Національних центрів (Національний онкологічний центр, Національний центр охорони здоров’я матері та дитини, Національний центр боротьби з туберкульозом, Національний центр кардіології та кардіохірургії, у тому числі дитячої, Національний центр боротьби зі СНІДом і наркоманією), відповідальних за розробку спеціалізованих національних програм;
  • структурна реорганізація системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;
  • недопущення закриття чи перепрофілювання державних медичних та аптекарських закладів, збереження та розвиток мережі фізкультурно-оздоровчих і лікувально-спортивних закладів;
  • удосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення (диспансеризація);
  • посилення роботи щодо збереження та покращення репродуктивного здоров’я населення та формування селективного підходу в еміграційній політиці;
  • посилення епідеміологічної роботи щодо попередження поширення інфекційно-паразитарних хвороб, подолання епідемії туберкульозу, гепатиту С та ВІЛ/СНІД;
  • впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також контролю якості лікарських засобів при їх ввезенні на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;
  • впровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів разом з повною забороною реклами тютюну та алкоголю;
  • перехід до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;
  • підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я;
  • ліквідація перешкод у розвитку конкуренції між різними постачальниками послуг з охорони здоров’я, незалежно від форм власності, а також запровадження контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров’я різних форм власності);
  • проведення раціональної фармацевтичної політики;
  • формування системи управління і контролю якості медичної допомоги;
  • створення у місцевих органах самоврядування відділів (управлінь) охорони здоров’я та формування громадських рад з питань охорони здоров’я;
  • розробка єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу та затвердження національних показників моніторингу й оцінки з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, гепатиту С;
  • залучення інвестицій в охорону здоров’я;
  • стимулювання соціальної відповідальності бізнесу у сфері забезпечення здоров’я працівників (податкові стимули тощо);
  • поліпшення умов праці на виробництві;
  • вдосконалення організації роботи державної санітарно-епідемічної служби;
  • забезпечення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів для галузі за європейськими стандартами;
  • Забезпечити середній рівень заробітної платні в системі охорони здоров’я не нижче рівня середньої зарплати в промисловості. Надалі проводити регулярну індексацію заробітної плати медичних працівників в залежності від рівня інфляції.
  • Гарантувати дотримання вимог статті 77 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» щодо соціально- економічного захисту медичних і фармацевтичних працівників в повному обсязі.
  • Запровадити обов’язкове державне соціальне страхування усіх категорій медичних працівників на випадок хвороби, яка зумовлена їх професійною діяльністю (гепатити В та С, туберкульоз та інші).
  • Підвищити конкурентоспроможність випускників вищих навчальних медичних закладів шляхом втілення нових форм вищої медичної освіти, післядипломного навчання задля  безперервного професійного росту.
  • Внести зміни до Закону України «Про вищу освіту» з метою впровадження для всіх категорій студентів вищих навчальних медичних закладів безкоштовної післядипломної освіти та умов підвищення кваліфікації.
  • Створити умови для безперервного професійного розвитку лікарів, використовуючи для цього сучасні інформаційно – освітні технології.
  • Законодавчо визначити новий господарський статус медичних установ, самостійних господарчо -  та фінансово незалежних медичних об’єднань, тощо, із збереженням діючої мережі державних і комунальних лікувальних закладів (обласні, багатопрофільні, спеціалізовані лікарні та ін.)
  • запровадження державного замовлення на наукові дослідження у галузі охорони громадського здоров’я для визначення основних чинників впливу на здоров’я населення;
  • визначення на законодавчому рівні механізму захисту прав пацієнтів, у т.ч. права на інформацію про методи їх лікування;
  • Створити в країні єдиний медичний простір, забезпечити можливість для всіх громадян України проходити обстеження та лікуватися у провідних медичних закладах та наукових медичних центрах України.
  • широка популяризації здорового способу життя: «не пити, не палити, не вживати наркотиків, займатися спортом».

Приблизний перелік цільових показників що віддзеркалюють рівень досягнення названих цілей у сфері охорони здоров’я має бути:

  • очікувана при народженні тривалість життя;
  • тривалість життя чоловіків і жінок;
  • рівень витрат на охорону здоров’я (% від ВВП);
  • питома вага витрат на оплату медичної допомоги (стаціонарної, швидкої, амбулаторної);
  • обсяг наданої медичної допомоги (стаціонарної, швидкої, амбулаторної);
  • кількість звернень громадян до лікарів за рік та кількість вилікуваних;
  • динаміка серйозних проблем здоров’я серед молоді (15 – 34 роки) (СНІД, алкоголізм, наркоманія);
  • динаміка кількості хворих із вперше встановленим діагнозом (наркоманія, алкоголізм, СНІД, туберкульоз, гепатит С);
  • структура смертності (дитяча, материнська, від хвороб різних типів, від інфекційних захворювань, від несвоєчасного звернення за медичною допомогою, у місцях позбавлення волі, від алкоголізму, від наркоманії)
  • кількість осіб, які скористувалися правом на забезпечення лікарськими засобами у вигляді соціальної допомоги;
  • задоволення потреби населення у високотехнологічних видах медичної допомоги;
  • середній час перебування хворого в цілодобових стаціонарах;
  • середня тривалість життя хворих із хронічною патологією після встановлення захворювання;
  • кількість пацієнтів на одного лікаря та на одну медсестру (у т.ч. на селі);
  • фізична доступність медобслуговування (середній термін отримання швидкої медичної допомоги (у т.ч. у сільській місцевості);
  • економічна доступність медобслуговування (частка населення, що не отримала необхідну медичну допомогу через відсутність необхідних засобів);
  • частка осіб, що отримали парамедичні послуги (психологічні консультації, послуги соціальних працівників);
  • ступінь відповідності умов виробництва лікарських засобів рівню міжнародних стандартів;
  • профілактичні огляди дітей і підлітків (частка оглянутих від кількості тих, що належать огляду);
  • запобігання масових інфекційних захворювань (охоплення населення щепленнями, запобіжний збиток від захворюваності);
  • попередження завезення й поширення особливо небезпечних й інших інфекційних захворювань, а також потенційно небезпечних для населення товарів і вантажів.

Підготував:

Координатор Медичного сектору

ГО КМОПУ                                                                                                 Д.В. Севенко