Метки: , , , , , , , , , , ,

Архів розділу сайту ‘№ 3 Сільсько — господарський сектор ГО КМОПУ’

№ 3 Сільсько — господарський сектор ГО КМОПУ

Вторник, Апрель 19th, 2011

Сільсько – господарський сектор ГО КМОПУ

Сільско – господарський сектор ГО КМОПУ                   Є.В. Малий

Громадська організація

«Криворізьке міське об’єднання патріотів України»

Легалізовано за № 149 від 22 квітня 2010р.  м. Кривий Ріг.

50053, м. Кривий Ріг, вул. Зореносна 8А, тел. (О56) 409-44-94

e-mail:

kmop@3g.ua

, www: kmop.org.ua

Голові КМОПУ С.В.Нєженцеву

Координатора сільско – господарчого сектору ГО КМОПУ                   Є.В. Малого

На  розгляд (ДСК)

Наказ

кандидату в депутати до Верховної Ради України

Стратегічне бачення программи розвитку сільсько-господарського сектору ГО КМОПУ.

(Наказ виборців кандидатам в депутати)

Інноваційність стратегії полягає в технологіях економічного прориву, системної інтеграціяї економічної політики «Справедливості і конкурентоспроможності» /цитата/

Вступ

Однією з важливих стратегічних ліній Програми стратегічного розвитку ГО КМОПУ СГС має стати «Аграрний прорив». Розвиток агропропродовольчого сектору в майбутньому включатиме такі цілі, як підвищення конкурентоспроможності продукції АПК і рибальства на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечення населення країни якісними вітчизняними продовольчими товарами, стійкий розвиток сільських територій, забезпечення зайнятості і підвищення якості життя сільського населення, збереження і відтворення сільського життєвого середовища, природних ресурсів, що використовуються сільським господарством і рибальством.

Першочергові кроки мають бути (Першочергові законопроекти)

1. У сфері соціального розвитку села та сільського населення:

  • формування інфраструктури сільської місцевості, адаптованої до сучасних реалій, створення сприятливих умов життя селян, підвищення привабливості способу життя на селі, забезпечення розвитку особистості;
  • диверсифікація економічної діяльності на сільських територіях, стимулювання розвитку на селі несільськогосподарських видів діяльності, істотне збільшення витрат на створення нових робочих місць у сільській місцевості за рахунок бюджетів відповідних фондів державного соціального страхування;
  • законодавча підтримка соціальних програм на селі, зокрема капітального будівництва та ремонт шкіл, дитячих садків, лікарень (забезпечити їх автомобілями швидкої допомоги, флюорографічним, кардіографічним та іншим необхідним сучасним устаткуванням), амбулаторних та фельшерсько-акушерських пунктів (ФАПів), бібліотек та культурних закладів через захищені статті у Державному бюджеті (не менше 5 млрд. грн. щорічно);
  • реалізувати програму «Сільський лікар» з метою розвитку системи надання медичних послуг жителям сільської місцевості.
  • реалізація програми розвитку системи житлово-комунального господарства у сільській місцевості (з наданням субвенції відповідним місцевим бюджетам), системи газифікації, водопостачання, зв’язку та доріг;
  • забезпечення в усіх селах, протягом наступних п’яти років, до 2017 року, безперебійного водопостачання населення, що проживає у сільській місцевості;
  • проведення протягом наступних п’яти років до 2017 року ремонту існуючих та будівництво нових доріг у всіх селах та селищах України;
  • відновлення системи побутового обслуговування на селі;
  • забезпечення культурно-освітнього розвитку села, зокрема добудови шкіл та закладів дошкільного виховання, бібліотек, клубів і кінотеатрів, реалізувати у повному обсязі програми «Вчитель», «Шкільний автобус»;
  • забезпечити житлом випускників ВНЗ, які їдуть працювати у сільську місцевість, надати можливість отримання довгострокових пільгових кредитів для будівництва приватного житла;
  • забезпечення в усіх селах державного фінансового відшкодування сільгосппідприємствам за ремонт та розбудову соціальних установ на селі;
  • забезпечення, починаючи з наступного року, функціонування ФАП у всіх населених пунктах сільської місцевості;
  • запровадження безкоштовного навчання випускників сільських шкіл у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах та призначення для цієї категорії дітей державної стипендії на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму;
  • зупинення ганебної практики мізерного пенсійного забезпечення сільського населення – запровадження диференційованої системи пенсійного забезпечення, яка буде враховувати стаж роботи, специфіку та умови праці, а також особливості зайнятості в особистих селянських господарствах;
  • розробка економічно вмотивованої системи задоволення життєвих потреб сільського населення на рівні існуючих соціальних стандартів з наданням відповідних послуг в усіх населених пунктах шляхом обслуговування мобільними пересувними службами, (шкільним автобусом, медичними бригадами, соціальними службами, пересувними банками, бібліотеками тощо);
  • формування сприятливих та екологічно безпечних умов життєдіяльності селян;

2. У сфері енергетичного забезпечення сільських територій та агропродовольчого сектора:

  • спрямування для задоволення побутових потреб селян природного газу вітчизняного виробництва за внутрішніми цінами, що набагато дешевше імпортованого та становитиме не більше 50 $ за 1 тисячу кубічних метрів;
  • розвиток нових енергетичних та енергозберігаючих технологій у галузі сільського господарства, зокрема, стимулювання вирощування сировини для виготовлення біопалива, при цьому стимулюючи суміжні галузі економіки;
  • забезпечення ціни на дизельне пальне, отримане з нафти вітчизняного виробництва, що використовується для проведення сільськогосподарських робіт та перевезень на рівні не вище 3 гривень за 1 літр;
  • Активне формування альтернативних варіантів енергозабезпечення у сільській місцевості шляхом розвитку систем електроопалення (із резервним твердим паливом); спорудження біо газових установок; виробництва теплової енергії із біомаси; спорудження заводів з виробництва біоенергії.

3. У сфері земельних відносин:

  • Припинення практики ошукування селян шляхом скупівлі за безцінь належних їм земель;
  • розробка та запровадження інституційної системи забезпечення функціонування ринку землі і лише після цього – зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення;
  • забезпечення реалізації та захисту прав селян на землю шляхом повної персоніфікації власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передбачає:

o                   якнайшвидше завершення видачі державних актів з правом власності на землю громадянам – власникам сертифікатів з правом на земельну частку (пай) та інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення;

o                   ведення єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно;

o                   створення загальнодержавного уніфікованого кадастру землі в електронному вигляді;

o                   створення земельно-інформаційного банку даних;

o                   розробку та реалізацію державної програми, спрямованої на концентрацію земельних масивів, з метою створення оптимального землекористування і раціонального управління земельними ресурсами;

o                   законодавче обмеження для однієї юридичної особи максимального розміру земельних масивів в процентах до площі землекористування відповідних територіальних одиниць, при набутті права власності та оренди;

o                   внесення змін до Закону України «Про оренду землі», передбачивши мінімальний термін дії договорів оренди сільськогосподарських угідь на період ротації основної сівозміни згідно із проектом землеустрою (але не менше 5 років);

o                   збільшення орендної плати за користування земельною часткою (паєм) з існуючих на сьогодні 1,5% до 3% від вартості землі;

o                   законодавче визначення юридичного статусу особистого селянського господарства та домогосподарства з метою надання їм можливості долучитись до програм державної підтримки та обов’язкового державного пенсійного страхування;

  • законодавче врегулювання передачі земельних паїв їх власниками в управління державним фондам (в тому числі Пенсійному фонду) з метою забезпечення гарантованої виплати орендної плати;
  • забезпечення розвитку земельного іпотечного кредитування шляхом:

o                   надання можливості застави майнових прав на земельні ділянки для отримання кредитів, в тому числі довгострокових;

o                   розробки та затвердження нормативно-правових актів щодо вдосконалення системи оцінки земель сільськогосподарського призначення та вдосконалення процедур підтвердження майнових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення;

o                   забезпечення ефективної роботи Державної іпотечної установи з метою започаткування кредитування під заставу земель, у тому числі сільськогосподарського призначення;

  • забезпечення охорони та раціонального використання земель;
  • здійснення вичерпних заходів по відновленню систем зрошення за рахунок бюджетних асигнувань.

4. У сфері державної підтримки агропродовольчого ринку:

  • перехід від неефективних цільових державних програм в аграрній сфері до прозорих адресних схем прямої підтримки безпосередньо сільськогосподарських товаровиробників;
  • підтримка розвитку ринкової аграрної інфраструктури, а саме –аграрної біржі, оптових ринків для сільгосппродукції, страхового фонду, земельного банку;
  • впровадження сучасних механізмів і методів формування прозорих ринків сільськогосподарської продукції, виробничих ресурсів та робочої сили;
  • запровадження тендерних процедур при:

o                   здійсненні бюджетних призначень на розвиток сільської місцевості за рахунок центрального та місцевого бюджету;

o                   розподілі місцевими громадами (сільський та районний рівень) бюджетних коштів пропорційно кількості жителів певної громади до загальної кількості сільських жителів;

o                   створенні (відновленні) об’єктів соціальної інфраструктури та їх утримання;

  • сприяння у вирішенні проблеми забезпечення виробництва сучасною вітчизняною технікою, створення та функціонування МТС на державній і кооперативній основі в кожному сільському районі;
  • підвищення ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва, впровадження сучасних технологій з метою зменшення його енергозалежності та собівартості виробленої продукції;
  • · стимулювання виробництва енергетичних сільськогосподарських культур, які забезпечуватимуть сировинну базу для відновлювальної енергетики;
  • удосконалення системи бюджетної підтримки аграрного сектора з метою підвищення дієвості бюджетних програм та ефективності використання бюджетних коштів, а саме:

o                   запровадити систему оцінки програм бюджетної підтримки за критеріями: економічний ефект, доступність для сільгоспвиробників, прозорість та об’єктивність розподілу коштів;  забезпечити моніторинг відповідності програм наведеним вище критеріям

o                   у найкоротший термін погасити усі боргові зобов’язання держави перед сільськогосподарськими товаровиробниками за попередні роки;

o                   збільшити рівень державної підтримки сільгоспвиробників до розмірів, що забезпечуватимуть не нижче ніж 25% рівень рентабельності виробництва;

o                   здійснити перехід на європейську практику єдиних погектарних платежів (з обмеженням їх розміру для крупноземельних формувань); щорічну виплату забезпечити не пізніше 15 квітня кожного року;

o                   встановити контроль за порядком використання бюджетних коштів, що спрямовуються на дотації при виробництві м’ясної продукції та компенсації на кредитні ресурси і селекцію в тваринництві та птахівництві та довести для кожного регіону обґрунтовані реальним виробництвом і реалізацією показники;

  • внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку ф’ючерсного ринку, з метою ефективного розвитку ф’ючерсної торгівлі сільськогосподарською та іншою продукцією;
  • впровадження ефективної фінансово-кредитної політики, а саме:

o                   спрощення системи кредитування вітчизняного сільськогосподарського виробника та процедури отримання кредитів, для того щоб вони були доступними для всіх товаровиробників сільськогосподарської продукції;

o                   запровадження процентної ставки на короткострокові кредити сільськогосподарським товаровиробникам у розмірі 3-5% річних, решту ставки компенсує держава;

o                   запровадження потужного довгострокового пільгового кредитування (до 10 років) під будівництво та реконструкцію виробничих приміщень, для закупівлі обладнання, технологій та сільськогосподарської техніки, як вітчизняного так і закордонного виробництва, із погашенням кредиту починаючи з четвертого року;

o                   прийняття програми пільгового кредитування будівництва власного житла працівниками сільськогосподарських підприємств, із наданням кредитів терміном на 25-50 років із компенсацією відсотків, нарахованих за користування такими кредитами за рахунок державних коштів;

o                   створення інструментарію ефективного управління ризиками в сільськогосподарському виробництві.

5. У сфері оподаткування виробництва, сфери послуг на селі та сільських мешканців:

  • максимальне спрощення системи оподаткування та податкового навантаження на сільськогосподарського товаровиробника із запровадженням єдиного земельного податку;
  • скасування для сільськогосподарської діяльності податку на додану вартість як такого, що руйнує та знищує сільське господарство України;
  • встановлення ставки податку з фізичних осіб, що проживають та працюють у сільській місцевості, на рівні 5% від  місячного доходу;
  • · звільнення від податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств всіх форм власності, які надають послуги та здійснюють пасажирські перевезення на селі.

6. У сфері державної цінової політики:

  • · встановлення вигідних для виробників державних закупівельних цін на аграрну продукцію й збільшення щонайменше в 5 разів обсягів державних закупівель виробленої продукції (зерна, м’яса, молока, цукру тощо) для суспільних потреб;
  • перекриття усіх каналів контрабанди, що дасть можливість підняти закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію щонайменше у 1,5 рази;
  • встановлення граничного рівня торгівельних надбавок на товари м’ясної групи, цукор, крупи і продукти кисломолочної групи не вище 10 відсотків до оптово-відпускної ціни виробника, а також посилення контролю за дотриманням закладами роздрібної торгівлі встановлених граничних рівнів із застосуванням до порушників санкцій, передбачених чинним законодавством.

7. У сфері забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчоїмислової продукції:

  • насичення власного ринку екологічно чистими продуктами харчування вітчизняного виробництва, зокрема:

o                   впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур без застосування хімічного захисту рослин та мінеральних добрив (органічне землеробство);

o                   застосування науково обґрунтованих раціонів годування в галузях тваринництва та птахівництва без урахування біологічних добавок тощо;

o                   заборона на ввезення та транзитне перевезення на території спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку підакцизних товарів та товарів груп 1-24, згідно з УКТ ЗЕТ, у зв’язку з повним насиченням ринку сировиною вітчизняного виробництва;

o                   заборона на ввезення на митну територію України м’яса і м’ясопродуктів для подальшого їх використання в операціях з давальницькою сировиною, щоб унеможливити проникнення на вітчизняний ринок неякісного і часто небезпечного для життя і здоров’я людей імпортного м’яса і м’ясопродуктів;

  • перехід на європейську модель забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції;
  • перехід до розробки типових бізнес-проектів, що обов’язково передбачають переробку сільгосппродукції та її екологічну чистоту. Такі проекти будуть фінансуватись комерційними банками в т.ч. під державні гарантії, а також інвесторами на основі створення спільних підприємств;

8. У сфері управління агропродовольчим сектором та розвитком сільської місцевості:

Провести зміни у структурі і функціях органів державного управління, а саме:

  • виокремити функції державного регулювання розвитком сільської місцевості і ввести для їх реалізації у складі Кабінету Міністрів посаду віце–прем’єр міністра з  питань сільського розвитку;
  • уточнити функції управління профільного галузевого міністерства  у напрямі переходу від  регламентації, розподілу та адміністративного втручання до ефективного виконання законодавства, в першу чергу, в частині забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської та харчової продукції, збереження навколишнього середовища, екологобезпечного господарювання, розвитку сільських територій;
  • у відповідності до уточнених функцій управління змінити назву профільного галузевого міністерства і сформувати на його базі Міністерство сільського господарства та розвитку сільських територій;
  • створити у складі профільного галузевого міністерства Державний департамент розвитку сільських територій;
    • сформувати сучасну дорадчу інфраструктури для надання інформаційних та консультативних послуг з питань сільського розвитку, технологій, юридично-правового та маркетингового забезпечення тощо, з урахуванням надбань аграрної науки та їх досвіду практичного застосування;

9. У сфері розвитку зайнятості населення у сільській місцевості:

  • запровадження спеціальних програм збільшення зайнятості та робочих місць у сільській місцевості шляхом:

o                   розвитку кооперації у сфері виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, послуг тощо;

o                   розширення площ зрошувальних земель в галузях овочівництва, садівництва та створення нових зрошувальних мереж;

o                   збільшення державного замовлення на підготовку спеціалістів-фахівців сільськогосподарської галузі, з наступним їх закріпленням на селі шляхом забезпечення сучасним житлом; та комплексом інших пільг та преференцій;

  • створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу на селі;
  • розширення можливостей для диверсифікації на селі;
  • проведення класифікації населених пунктів за розмірами, демографічним станом та тенденціями, методологічне та законодавче забезпечення підготовки програм їх розвитку з метою забезпечення необхідних соціальних стандартів життя для населення з урахуванням перспектив розвитку різних категорій населених пунктів;
  • здійснення методологічного забезпечення реалізації соціальних стандартів життя для населених пунктів різних категорій у розрізі таких складових:

o                   якісне медичне обслуговування;

o                   сучасні шкільна освіта та дошкільне виховання;

o                   електрифікація та газифікація (або забезпечення альтернативних видів опалення);

o                   сучасна дорожня інфраструктура;

o                   засоби комунікації (персональні, загального користування, для органів місцевої влади та самоврядування);

o                   заборона виплати заробітної плати в іншій, ніж грошова, формі.

10. У сфері нормативного забезпечення агропродовольчого сектору:

  • для досягнення довгострокових перспективних цілей по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, потужної державної підтримки сільськогосподарської галузі, повного забезпечення вітчизняного ринку продуктами харчування власного виробництва та забезпечення значного експортного потенціалу держави необхідно прийняти довгострокову Національну програму сільського та сільськогосподарського розвитку Державного департаменту розвитку сільських територій відповідним бюджетним забезпеченням.

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями передбачуваних завдань є:

  • Міністерство сільського господарства та розвитку сільських територій України;
  • Міністерство економіки України;
  • Міністерство транспорту та зв’язку України;
  • Міністерство фінансів України;
  • Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;
  • Державний комітет рибного господарства України;
  • Державний комітет України з водного господарства;
  • Державний комітет лісового господарства України;
  • Державне агентство земельних ресурсів України;
  • Державна служба автомобільних доріг України;
  • Державна служба експортного контролю України;
  • Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Приблизний перелік початкових цільових показників, що віддзеркалюють досягнення зазначених цілей в агропродовольчому секторі:

  • зростання доходної частини місцевих бюджетів і зменшення кількості депресивних бюджетів сільських та селищних рад;
  • інвестиції в основний капітал у великих і середніх сільськогосподарських підприємствах;
  • кількість запроваджених  у агропродовольчій сфері НДДКР;
  • кількість отриманих патентів у агропродовольчій сфері;
  • питома вага керівників і головних спеціалістів, які мають вищу професійну освіту;
  • частка вітчизняних продовольчих товарів у товарних ресурсах роздрібної торгівлі продовольчими товарами;
  • індекс фізичного обсягу продукції сільського господарства;
  • урожайність зернових, зернобобових, енергетичних, технічних культур, овочів фруктів та інших сільськогосподарських культур в господарствах усіх категорій;
  • питома вага прибуткових сільськогосподарських підприємств (від загальної кількості);
  • рентабельність реалізованої сільськогосподарської продукції;
  • площа реабілітованих сільських територій у % до загальної площі радіоактивно забруднених територій;
  • площа сільськогосподарських угідь, для яких вжито запобіжні заходи щодо їх виключення з обороту;
  • рентабельність рибодобуваючих і рибопереробних підприємств;
  • рівень рибопродуктивності рибогосподарських водойм і відтворення рибних запасів;
  • рівень вилову риби та інших водних біоресурсів в економічній зоні України і у внутрішніх водоймах до загальнодоступного вилову;
  • частка зайнятих у несільськогосподарських видах діяльності;
  • рівень зайнятості сільського населення у працездатному віці;
  • рівень безробіття у сільській місцевості (у працездатному віці);
  • показники смертності  в сільській місцевості;
  • частка сільського населення, чиї помешкання обладнані водопроводом (каналізацією, газом);
  • частка населених пунктів у сільській місцевості з освітніми закладами початкового і середнього рівня;
  • кількість пацієнтів на одного лікаря і одну медсестру в сільській місцевості;
  • середній час надання швидкої медичної допомоги в селі;
  • введення жилої площі в сільській місцевості (м2 на людину);
  • довжина та стан відомчих автодоріг, що об’єднують сільські населенні пункти;
  • кількість інфекцій людини, викликаних використанням недоброякісної сировини у продуктах харчування;
  • кількість вогнищ хвороби спільних для людини і тварин.

Підготував:

Координатор Сільскогосподарського

Сектору ГО КМОПУ                                                                                  Є.В. Малий