Метки: , , , , , , , , , , ,

ГОЛОВНА

Я – Українець і нехай

добром квітує виднокрай,

дай сили духу рідний Боже,
бо ми в борні, і переможем!

В.І. Носач

Цей заклик поета, нашого земляка, криворіжця   Носача Віктора Івановича  коротко охарактеризував суть патріотизму – а це, щоб наша Україна стала великою сім’єю, матір’ю для всіх дочок та синів – патріотів, готових об’єднати свої зусилля, без оглядки на партійність, вік, чи соціальний статус заради її відродження її величі, щоб держава стала гарантом добробуту і прогресу нинішнього і прийдешнього поколінь.

 

 

ЗАКЛИК ДО КАНДИДАТА В ДЕПУТАТИ

 Громадської організації «Криворізьке міське об’єднання патріотів України»

Шановний друже!

   Ми з вами переживаємо нелегкі часи. Та ми знаємо, що в історії нашого міста, країни   були різні негаразди: чвари, війни, холод, голод… І, мабуть, причина тому – нерозуміння Людиною свого істинного призначення на планеті.  А це – дитина, родина, справедливий суспільний лад. А в  оточуючому нас середовищі  це – повітря, вода, земля і її надра, рослинний і тваринний світ. І саме від кожного із нас залежать наші успіхи і невдачі, перемоги і поразки, врешті, Добро і Зло.

 

Погляньмо на сьогодення де внаслідок розмаїття ідеологій, які паразитують на недоліках нашого суспільства, маємо печерний капіталізм на чолі із золотим тільцем, що знекровлює людські душі, позбавляє їх духовно і як наслідок має мертві ставки, захарщені сміттям парки та сквери, занедбану річку та фізично хворе населення Криворізького регіону… І гине, руйнується природа з її невичерпними можливостями, з людськими надіями на краще життя, майбутнього наших дітей. В  цей же час Феміда, прикривши чорною хусткою очі чинного законодавства, продовжує мовчати. Тож як вийти із такого скрутного становища? Спитаймо у себе? Чи не згубили ми свій матеріально – технічний і духовний потенціал, встаючи з колін минулого? І зрозуміємо –   не загубили бо маємо світлі голови, мужні працьовиті руки, котрі ще зможуть підняти наше синьо-жовте знамено. Бо кожен із нас хоче жити краще, мати в віру в майбутнє наших дітей і надію в справедливе суспільство. І заради цього всім нам треба перш за все, стерти із себе іржу байдужості, і проявити своє позитивне світовідчуття до оточуючого нас середовища, до його історичних цінностей, до рідної країни, в якій ми живемо і маємо захищати. Така громадянська позиція – прояв справжнього патріотизму, котрий ще здавна притаманний нашому народу, Такі люди і нині вважаються патріотами. І для того, щоб мати більше впливу на захист законних соціальних, духовних та матеріальних  інтересів мешканців територіальної громадян і заснована, згідно чинного законодавства, громадська організація «Криворізьке міське об’єднання патріотів України».

 

Пояснення

(Для гостей сайту)

Наміри та діяльність організації детально і яскраво окреслено в її Програмі і Статуті. Насамперед, це встановлення позитивного мікроклімату в Криворізькому регіоні, в результаті чого буде досягнуто порозуміння між мешканцями територіальної громади. А саме, захист прав гармонійного розвитку особистостей даної спільноти, захист її від негативного впливу антиукраїнських ідеологій, натомість формування духовного світогляду.

 

Серед основних напрямків діяльності організації  передбачається тісний контакт з депутатами Верховної Ради України з міськими та районними Радами, представниками силових структур, внесення змін до законодавства через депутатів, закріплених за округами, Активісти організації  мають намір брати активну участь у регіональних та всеукраїнських суспільно-політичних заходах, фестивалях, виставках, наукових та фахових конференціях. Співпраця така стосується і партнерських організацій: Криворізькою міською організацією національної спілки художників України, Криворізькою міською конфедерацією незалежних профспілок України, Криворізькою міською організацією незалежних профспілок працівників освіти, науки та культури, Криворізькою міською мережею людей, що живуть з ВІЛ – СНІД, Червоним Хрестом, та ін.

 

Актуальним і надзвичайно важливим в діяльності організації є питання екологічного довкілля. Наголошується увага на ретельне вивчення проблем  реалізації заходів по оздоровленню (санації) навколишніх земель. В цьому напрямку зробили перші кроки депутати Жовтневої у місті Кривому Розі ради, котрі запропонували на розгляд голові Жовтневого виконкому В.Ф. Хісному нову концепцію перспективного розвитку Жовтневого району до 2035 року. В ній, зокрема, йдеться про модернізацію житлового фонду, спорудження висотних будинків, екологічно чистого довкілля, створення мережі спортивних споруд, дитячих навчальних та лікувально-профілактичних закладів.

 

Відзначимо, що діяльність організації і результати виконання запланованих заходів в розрізі суспільно-громадського життя будуть повідомлятись широкому загалу через засоби масової інформації.

Закінчення

І ми будемо раді, коли до лав свідомих патріотів України будуть залучатися всі, хто поділяє нашу мету і прагнення, незважаючи на вік, професію, релігійну і національну належність, партійність чи місце проживання.

Ми впевнені і щиро віримо, що добрі наміри, вчинки і дії – це яскравий прояв нашого духу, духовності, мужності, на шляху до величі України.

 

 

 

За дорученням Ради засновників,

     В.І. Носач (письменик)

 

 

_____________________________________________________________________________________

 

 Лист маленької дівчинки Олени з України

 

Доброго дня, вечора, а може ночі, любий, добрий Діду Морозе! Не вірю в те, що Ти старий, бо серце в тебе молоде та тепле. Пише Тобі маленька дівчинка Оленка. Не знаю, чи будеш Ти читати мого листа, але хочу розповісти Тобі свою історію.

 

Якщо дозволиш, можна я не буду називати Тебе дідусем: для мене, ти лагідний, казковий друг, з яким я дуже часто бачусь у снах.

 

Розповім трошки про себе: мені 6.5  років, Мене виховує бабуся Аліна Євгеніївна. Мої мама та тато померли. Мамуся пішла з цього світу у мої неповні 3 роки, тато – коли мені ще не було 3,5.
Я самотня, дуже самотня. Крім бабусі та Тебе – я нікому не потрібна…

 

Іноді мені здається, що я завинила в тому, що з’явилася на цьому світі. Наша сусідка – вона добра жінка, я люблю її – сторониться мене, говорить, що я хвора. Не знаю, про що вона, бо я себе добре почуваю і як і всі діти іноді трохи хворію, сміюсь (але дуже рідко), бавлюсь з котом Тимофієм, відвідую лікаря…

 

У дитячий садок я не ходила. Чому? Я не знаю. Розумію тільки те, що мене всі стороняться і дивляться якось незвично, дивно….

 

Сумно. Мені дуже сумно. В мене немає друзів, вірніше, я дуже хочу, щоб вони були, але їх немає. Я, каже сива бабуся Аліна, я дуже гарна, схожа більш на тата, бо з її слів у мене сильний характер.

 

Я люблю співати. Але більше за все – малювати. Це моє життя: яскраве, наповнене життям.

 

Я люблю мріяти. Я не мрію про щось незвичайне: я хочу сім’ю, друзів, хочу піти до школи, хочу зростати, як всі..

 

Напевно, це дуже багато. Тітка Люба – наша сусідка – не вірить в мої мрії. Може її не вчили мріяти?
А ще вона говорить, що скоро все закінчиться. Чомусь жаліє мене. Іноді дає цукерку. Але ніколи не пригорне до себе. Про що вона?

 

Один раз на три місяці ми з бабусею їздимо до незвичайної лікарні. Вона якось дивно називається. Там працюють чуйні та турботливі люди. Лише вони мене завжди запитують, як у мене справи, як я зростаю, чи піду у школу, як проводжую час. Потім турботливо пригорнуть до себе та поцілують. Я люблю, коли мене цілують…

 

Приїжджай до мене. Я хочу, щоб Ти мене пригорнув та познайомився з ними. Я впевнена, що вони Тобі сподобаються. Особливо лікар Наталя. Вона весела, лагідна. Мабуть, такою була моя мама. Іноді я пригадую її посмішку. Вони дуже схожі.

 

Вчора ми з бабусею були у цій лікарні. Потім вдома я пригадала ті великі букви біля її входу. Я Тобі їх зараз напишу: «СНІД — центр». Я не розумію, що вони означають, може Ти мені розкажеш, бо бабуся не розповідає, а тільки плаче. Вона думає, що я не бачу її сліз…

Приїжджай. Я Тебе дуже люблю і чекаю.

Твоя Оленка.

/Автор не відомий, отримано від мережі людей що живуть з ВІЛ-СНІД в 2007 році/